Словник Української Мови
Буква
1. Який відрізняється великою наполегливістю, запалом, непохитною волею у досягненні мети або у відстоюванні своїх переконань; палкий, невгамовний, заповзятливий.
2. Який свідчить про таку рису характеру; сповнений завзяття, наполегливості.
3. Розм. Значний за силою, інтенсивністю; сильний, лютій (про мороз, вітер тощо).
Приклад 1:
Як стали роздувать пильніше, Горщок той дуже клекотав, Почули голос виразніше, І він Енею так сказав: «Енею годі вже журитись, Од його має розплодитись Великий і завзятий рід; Всім світом буде управляти, По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід. І Римськії поставить стіни, В них буде жити, як в раю; Великі зробить переміни Во всім окружнім там краю; Там буде жить та поживати, Покіль не будуть ціловати Ноги чиєїсь постола… Но відсіль час тобі вбираться І з панотцем своїм прощаться, Щоб голова тут не лягла».
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
VIII І піднявся завзятий Датан: «Дарма грозиш, пророчиш! Ось як я тобі правду скажу, Може, й слухать не схочеш.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 3:
Та що вже за завзятий! Вже де появиться, то усi дiвчата коло нього.
— Самчук Улас, “Марія”