Словник Української Мови
Буква
1. Який легко займається вогнем, схильний до горіння; горючий.
2. Який викликає сильне збудження, пристрасть, гострі почуття; палкий, пристрасний.
3. Який викликає запалення, спричиняє запальний процес (у медицині).
4. Який служить для підпалу, підриву чогось (про пристрій, механізм).
Приклад 1:
Запальний танець змінюється двобоями фехтувальників, і під вибухи петард, співи та музику сотні вуличних капел, ідо лине з площі та каналів, відбувається «volo del turco»’ — по линві, натягнутій між шпилем дзвіниці Кампаніле і лоджією Палацу Дожів, безстрашно зісковзує юнак-акробат з букетом мімоз у руці. І тільки Орфей, запнутий чорним плащем і схований під маскою печалі, не надто тішиться всім, що побачив на цьому прегарному святі.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Тимко — юнак завзятий, запальний… Як неук той, що викохавсь на волі, — І молодий, і перший хорошун… А все ж йому далеко до шляхетних!.. Чаплінський пан, наприклад… Ні, краси Не потоплю я марно в цім болоті!
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”
Приклад 3:
А так докорити Зiньковi нiчим не можна було: i тихий, i працьовитий парубок, i непитущий… не такий запальний хазяїн, як Денис, але ж таки хазяйновитий. Та найдужче любила оцього Романа: таке воно змалечку було моторне та цiкаве i з себе гарне, то вже було мазунчиком у матерi.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”