задовільний
[zɑdoʋilʲnɪj] Прикметник
Буква:З
Значення
-
Такий, що задовольняє певні вимоги або потреби; достатній, прийнятний, середньої якості.
-
(У системі оцінок) Оцінка, що свідчить про мінімально достатній рівень знань або виконання; відповідає оцінці «задовільно» (зазвичай три бала з п’яти).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. задовільний, р. задовільного, д. задовільному, з. задовільного, о. задовільним, м. задовільнім
Походження слова (Етимологія)
Слово «задовільний» походить від дієслова «задовольнити», що означає «дати достатнє, задовольнити потреби». Це дієслово утворене від «воля» (свобода, бажання) за допомогою префікса «за-» та суфікса. Спочатку воно означало «діяти згідно з волею, бажанням», а згодом набуло значення «бути достатнім, відповідати вимогам». Таким чином, «задовільний» — це той, що відповідає бажанням або вимогам, достатній для задоволення.