Значення
-
В римській міфології — верховний бог, бог неба, грому та блискавки, голівний з богів, що відповідає грецькому Зевсу.
-
П’ята за віддаленістю від Сонця та найбільша планета Сонячної системи, газовий гігант.
-
Потужна штучна освітлювальна лампа, що використовується в кінематографі та на телебаченні для яскравого світлення знімального майданчика.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. юпітер, р. юпітера, д. юпітерові, з. юпітер, о. юпітером, м. юпітері, к. юпітере
Походження слова (Етимологія)
Слово «Юпітер» походить від латинського імені верховного бога римлян — Юпітера (Juppiter). Це ім’я утворилося з двох частин: перша частина споріднена з грецьким «Зевс» та давньоіндійським «небо», а друга — з латинським «батько». Тобто буквально «Юпітер» означає «батько-небо». Спочатку так називали бога неба, пізніше — найбільшу планету Сонячної системи. А ще в XX столітті слово «юпітер» почали використовувати для позначення потужного електричного освітлювального приладу, бо таку назву мала фірма, що виготовляла ці лампи.