висота

[ʋɪsotɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Фізика) –

    Відстань по вертикалі від будь-якої точки до рівня, який прийнято за початковий (наприклад, до рівня моря або земної поверхні), або до певної умовної позначки; розмір предмета в цьому напрямку.

  2. (Географія) –

    Простір, висота (у 1-му значенні), розташований на значній відстані від земної поверхні; повітряний простір.

  3. (Геологія) –

    Піднесене місце, височина, пагорб, горб.

  4. (Математика) –

    У математиці: відрізок перпендикуляра, опущеного з вершини геометричної фігури (наприклад, трикутника, піраміди, конуса) на її основу або продовження основи, а також довжина цього відрізка.

  5. (Мистецтво) –

    У музиці: якість звуку, що залежить від частоти коливань; положення звуку в діапазоні за частотою (високий, низький звук).

  6. (Історія) –

    Військове укріплення на піднесеному місці, що має важливе тактичне значення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. висота, р. висоти, д. висоті, з. висоту, о. висотою, м. висоті, к. висото

Більше записів