Значення
- (Лінгвістика) –
Розмовна назва для виправленого варіанту тексту, документа або матеріалу, який було відредаговано, вичитано та усунуто в ньому помилки.
- (Виробництво) –
У видавничій та редакторській практиці — остаточна, чиста версія рукопису або макету, після внесення всіх корект і правок, готова до подальшого виробничого процесу (наприклад, до верстки або публікації).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. виправлячка, р. виправлячки, д. виправлячці, з. виправлячку, о. виправлячкою, м. виправлячці, к. виправлячко