Древослів

Словник Української Мови

виправляч

[ʋɪprɑʋljɑt͡ʃ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Техніка) –

    (спеціалізований термін) Пристрій або механізм, призначений для виправлення, корекції чи налаштування чогось; коригувальний інструмент.

  2. (Історія) –

    (застаріле, істор.) Той, хто виправляє, покращує або виправдовує когось або щось; виправдач.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. виправляч, р. виправляча, д. виправлячеві, з. виправляча, о. виправлячем, м. виправлячеві, к. виправлячу

Більше записів