Значення
-
Здатність ефективно керувати, організовувати та розпоряджатися чим-небудь (справами, майном, ресурсами); організаторські здібності, практичність.
-
(У праві) Наявність у особи правомочності самостійно розпоряджатися майном або здійснювати певні юридичні дії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. розпорядливість, р. розпорядливості, д. розпорядливості, з. розпорядливість, о. розпорядливістю, м. розпорядливості, к. розпорядливосте