твердий
[tʋɛrdɪj] Прикметник
Буква:Т
Значення
-
Такий, що має властивість зберігати свою форму та об’єм, протилежний рідкому та газоподібному стану; міцний, щільний, незмінний за формою.
-
Міцний, добре збережений, не пошкоджений, не зношений.
-
Стійкий, непохитний, незламний у переконаннях, рішеннях, почуттях.
-
Чіткий, виразний, певний, що не викликає сумнівів (про мову, тон, обіцянку тощо).
-
У мовознавстві: такий, що вимовляється без участі середньої частини спинки язика, піднятої до твердого піднебіння (про приголосні звуки).
-
У фізиці: такий, що має високу температуру плавлення та плинність (про паливо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. твердий, р. твердого, д. твердому, з. твердого, о. твердим, м. твердім