1. Який набув твердості, став твердим; затвердівший.
2. Який став непохитним, незмінним, незворушним (про почуття, рішення, погляди тощо).
3. Який став суворим, невблаганним, жорстоким (про серце, характер, людину).
затверділий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Та паненки не падали, бо відкидали назад, на запліччя, голови для рівноваги й разками білих, як затверділий різдвяний сніг, молодих зубів усміхались до неба. Дивлячись на оцих пересмолених жінок, князю зробилося гаряче.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикметник () |