тупокутний БукваТ 1. Який має тупий кут або тупі кути (про трикутник, фігуру). 2. У переносному значенні: незграбний, невинахідливий, обмежений (про людину, її розумові здібності). Приклади вживання Відсутні Частина мови: прикментик () | ←фрикціясупралітораль→