1. (вживається переважно у множині: тупи) Застаріла назва тупця — короткої та товстої цвяхи або шпильки з широкою шляпкою, що використовувалася для кріплення підков до копита.
2. (діал.) Товстий, короткий і тупий предмет; обрубок, пеньок.
3. (перен., розм.) Про людину: той, хто поводиться нерозумно, незрозуміло; тупий, нетямуща людина.