1. Дійти, добратися кудись, долаючи труднощі, перешкоди або рухаючись повільно, зі складністю (часто пішки).
2. (переносно) З великими зусиллями, з труднощами досягти чогось, добитися чогось.
Позначка: дієслово
-
додзьобуватися
1. Докопуватися до чогось, доводити до кінця, завершувати щось, особливо ретельно та старанно.
2. (Розм.) Набридати, надокучати комусь постійними зауваженнями, причіпками або вимогами.
-
колупнутися
1. (розм.) Почати обережно, повільно або з труднощами відділятися, відшаровуватися, відклеюватися (про тонкі шари чогось — фарби, шкіри тощо).
2. (перен., розм.) З’явитися, виникнути (про думку, намір, почуття).
-
додзьобувати
Дієслово, що означає додавати щось до вже існуючого, часто у невеликій кількості або поступово, з відтінком значення докінчувати, доповнювати (зазвичай у розмовній мові).
У переносному значенні: допитувати когось, домагатися відповіді, випитувати, “витягувати” інформацію (розмовне).
-
колупнути
1. Одним рухом, різким посуванням чогось гострого (пальця, палички тощо) вийняти, відділити, відколупати невелику частину чогось твердого або присохлого.
2. Розмовне. Легко торкнутись, штовхнути когось пальцем або гострим предметом, щоб привернути увагу, подразнити.
3. Переносне, розмовне. Викликати в когось неприємні спогади, почуття, нагадати про щось болюче або непріємне.
-
додзьобатися
1. Дійти до кінця, закінчити дзьобати (клювати) щось (про птахів).
2. Розм. Набридливими дрібними діями, постійними зауваженнями або причіпками викликати у когось роздратування, злість; допекти, досадити.
-
колупатися
1. Розгрібати, розкопувати щось пальцями або гострим предметом, намагаючись дістати, відокремити частину або очистити поверхню.
2. Повільно, неуважно або без охоти робити щось, возитися з чимось дрібним, незначним.
3. Розмовне. Довго та ретельно досліджувати, розбиратися в чомусь складному, копатися в деталях.
-
колупати
1. Розгрібати, розкопувати щось, розкривати, відкривати, розгрібаючи, розкопуючи.
2. Розколювати, розщеплювати, відділяючи частини чогось твердого (наприклад, лід, мерзлу землю).
3. Діставати, видобувати щось із середини чогось, розгрібаючи, розкопуючи або підковуючи.
4. Роздирати, дратувати, чіпати рану, струп тощо, викликаючи больові відчуття або перешкоджаючи загоєнню.
5. Перен., розм. Набридливо, наполегливо розпитувати про щось, вислуховувати, випитувати.
6. Розм. Повільно, неохоче або неакуратно робити щось, копирсати.
-
додзьобати
Додзьобати — довести до кінця дзьобанням, клюванням (про птахів).
Додзьобати — перен., розм. набридливими зауваженнями, причіпками, знущаннями довести когось до роздратування, виснаження або змусити зробити щось.
-
додзвонюватися
1. Дієслово недоконаного виду, що означає намагання досягти когось, з кимось телефонного зв’язку шляхом повторних спроб дзвонити, а також досягти мети в цілому через постійні зусилля.
2. У розмовній мові — доводити щось до кінця, домагатися свого наполегливими діями або вимогами.