Словник Української
1. Часто, швидко та голосно бити в барабан або щось, що нагадує його звучанням.
2. Перен. Ритмічно та голосно стукати, бити по чомусь, викликаючи звук, схожий на барабанний дріб (наприклад, барабанити пальцями по столу, дощем по даху).
3. Розм. Говорити щось швидко, багато, монотонно або безглуздо повторювати одне й те саме.
1. (від нім. bannen — забороняти, виганяти) Заст. Піддаватися баніції, тобто оголошенню поза законом, вигнанню з країни з конфіскацією майна та позбавленням громадянських прав; опинятися у стані вигнання.
2. Перен., заст. Добровільно ізолюватися від суспільства, жити відокремлено, уникаючи контактів з людьми.
1. Проголошувати когось банітом, тобто позбавляти прав, виганяти з громади, оголошувати поза законом.
2. Виганяти, висилати когось із країни, місцевості або громади; переслідувати, перешкоджати комусь у проживанні чи діяльності.
3. У переносному значенні: усувати, відстороняти когось від чогось, робити непопулярним або неприйнятним у певному середовищі.
1. (від власної назви «Бан») У комп’ютерних іграх, зокрема багатокористувацьких онлайн-іграх — отримати постійну або тимчасову заборони (бан) на доступ до гри, сервера або певних його функцій через порушення встановлених правил.
2. (від власної назви «Бан») В інтернет-спільнотах, соціальних мережах, на форумах — бути позбавленим можливості публікувати повідомлення, коментувати або користуватися обліковим записом через рішення модератора чи адміністрації.
1. (в інформаційних технологіях) блокувати, позбавляти доступу або права на використання облікового запису, ресурсу або послуги, зазвичай на певний термін або назавжди, як санкцію за порушення встановлених правил.
2. (в іграх, особливо онлайн) застосовувати до гравця заборону на участь у грі або доступ до ігрових серверів за порушення правил спільноти чи неспортивну поведінку.
3. (в інтернет-спільнотах, соціальних мережах) обмежувати можливості користувача (наприклад, коментування, публікацій) або повністю видаляти його обліковий запис з платформи.
1. (від англ. bank) У фінансовій сфері — користуватися послугами банку, мати рахунок у банку, здійснювати операції через банківську установу.
2. (від англ. bank) У покері та інших азартних іграх — бути банком, тобто грошовим фондом, на який грають інші учасники, або виступати в ролі банкіра, який веде гру та виплачує виграші.
3. (від англ. bank) У скейтбордингу та екстремальних видах спорту — виконувати трюк, пов’язаний з рухом по вигнутій поверхні (наприклад, по стіні або рампі), або відштовхуватися від неї для набору швидкості.
1. (від англ. bank) У комп’ютерних іграх, особливо в гоночних симуляторах: здійснювати крутий поворот, нахил транспортного засобу (часто літака, мотоцикла або швидкісного автомобіля) на бік, керуючи ним по нахиленій траєкторії, наприклад, у виїзді з повороту.
2. (від англ. bank) У фінансовій та бізнес-сфері: співпрацювати з банком або користуватися його послугами; мати рахунок, зберігати кошти в банківській установі.
3. (від англ. bank) У покері та інших азартних іграх: бути банкіром, тобто особою, яка веде гру та відповідає за виплати, або ж мати значний запас грошей (банк) для гри.
4. (від англ. bank) У сленгу: заробляти значні суми грошей, отримувати великий прибуток.
1. Втрачати платоспроможність, ставати неплатоспроможним, неспроможним розрахуватися за свої борги, що призводить до офіційного визнання банкрутства юридичною особою або фізичною особою-підприємцем.
2. Зазнавати повної невдачі, краху в якійсь справі, діяльності; розорятися морально або матеріально.
1. Про суб’єкта господарської діяльності (підприємство, організацію, підприємця): визнаватися судом неспроможним виконувати грошові зобов’язання перед кредиторами та платити обов’язкові державні платежі внаслідок тривалої фінансової кризи; оголошуватися банкрутом.
2. Зазнавати повного фінансового краху, руйнування; ставати неплатоспроможним, збанкрутілим.
3. Перен. Зазнавати повної невдачі, провалу в якійсь справі; втрачати моральний авторитет, цінність, значення.
1. Ставати банкрутом, тобто втрачати платоспроможність, змушеним визнавати свою неспроможність виконувати грошові зобов’язання перед кредиторами, що призводить до відкриття процедури банкрутства.
2. Зазнавати повної невдачі, краху в якійсь справі, діяльності або життєвій ситуації; розорятися в широкому сенсі.