Значення
- (Юриспруденція) –
Про суб’єкта господарської діяльності (підприємство, організацію, підприємця): визнаватися судом неспроможним виконувати грошові зобов’язання перед кредиторами та платити обов’язкові державні платежі внаслідок тривалої фінансової кризи; оголошуватися банкрутом.
- (Економіка) –
Зазнавати повного фінансового краху, руйнування; ставати неплатоспроможним, збанкрутілим.
- (Психологія) –
Перен. Зазнавати повної невдачі, провалу в якійсь справі; втрачати моральний авторитет, цінність, значення.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я банкрутую, ти банкрутуєш, він банкрутує, ми банкрутуємо, ви банкрутуєте, вони банкрутують