Словник Української Мови
1. Рід птахів родини голубових, представники якого мають характерне дзюрчання або воркування (наприклад, Streptopelia turtur).
2. Розмовна назва для голуба, особливо того, що воркує.
3. Переносно: про людину, яка ніжно та лагідно розмовляє, часто з метою залицяння або умовляння.
1. Низьке, муркотливе голосіння голубів, характерне для періоду залицяння та спаровування.
2. Перен. Ніжна, любовна розмова, залицяння; ласки, пестощі.
Хімічна сполука, солі або естери гексагідроксилостанової кислоти, що містять аніон [Sn(OH)₆]²⁻, утворений шестивалентним оловом у сильнолужному середовищі.
Електрофільність — властивість атомів, іонів або молекул (електрофілів) приєднувати електронні пари в ході хімічної реакції, тобто бути акцептором електронної пари; здатність до взаємодії з нуклеофілами.
Електрофільність — кількісна міра здатності частинки (атома, молекули, іона) притягувати до себе електронну густину в хімічному з’єднанні; у фізичній органічній хімії часто розглядається як антонім поняття «електронодонорність».
1. Дія за значенням дієслова “воркотати” — невиразне, глухе бурчання, бурмотіння, часто виражене невдоволенням або дражливістю.
2. Характерний звук, що його видають деякі птахи (наприклад, голуби, горлиці) або тварини.
Воркотя — власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.
Хімічна сполука, що є сіллю алюмінієвої кислоти, утворена алюмінієм, киснем та воднем, де на один атом алюмінію припадає шість гідроксильних груп (OH); зазвичай стосується аніону [Al(OH)₆]³⁻ або солей, що його містять.
1. Рідкісне прізвисько або прізвище, що походить від діалектного дієслова «воркотати» (бурчати, ворчати) і може вказувати на характерну рису носія — схильність до незадоволеного бурчання.
2. У народній творчості та фольклорі — ім’я або прізвисько персонажа, часто комічного або характерного, яке відображає його воркотливу, невдоволену вдачу.
1. Людина, яка постійно або з прикритою досадою щось бурмоче, невиразно воркоче, скаржиться; буркотун.
2. (переносне значення) Той, хто видає низькі, гуркотливі звуки (про предмети, явища природи тощо).
Гексагідробензол — циклічна насичена органічна сполука, шестичленний вуглеводень з формулою C₆H₁₂, у якому шість атомів вуглецю утворюють цикл з одинарними зв’язками; синонімічна назва циклогексану.