1. Людина, яка постійно або з прикритою досадою щось бурмоче, невиразно воркоче, скаржиться; буркотун.
2. (переносне значення) Той, хто видає низькі, гуркотливі звуки (про предмети, явища природи тощо).
воркотун
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |