воркотуха

[ʋorkotuxɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Рідкісне прізвисько або прізвище, що походить від діалектного дієслова «воркотати» (бурчати, ворчати) і може вказувати на характерну рису носія — схильність до незадоволеного бурчання.

  2. (Література) –

    У народній творчості та фольклорі — ім’я або прізвисько персонажа, часто комічного або характерного, яке відображає його воркотливу, невдоволену вдачу.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. воркотуха, р. воркотухи, д. воркотусі, з. воркотуху, о. воркотухою, м. воркотусі, к. воркотухо

Більше записів