воркотіння

[ʋorkotinnjɑ] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    Дія за значенням дієслова “воркотати” — невиразне, глухе бурчання, бурмотіння, часто виражене невдоволенням або дражливістю.

  2. (Зоологія) –

    Характерний звук, що його видають деякі птахи (наприклад, голуби, горлиці) або тварини.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. воркотіння, р. воркотіння, д. воркотінню, з. воркотіння, о. воркотінням, м. воркотінні, к. воркотіння

Більше записів