Позначка: іменник

Стан, коли особа, організація або територія не мають жодних доходів або джерел фінансових надходжень.

В економічному та бухгалтерському контексті — показник або характеристика діяльності, що свідчить про повну відсутність прибутку або виручки за певний період.

1. Властивість за значенням прикметника “бездоходний”; стан, коли щось (підприємство, земельна ділянка, капітал) не приносить доходу, прибутку; відсутність доходів.

2. Фін. Офіційно визнана економічна характеристика майна (наприклад, земельної ділянки), яка звільняє його власника від сплати податків на нерухомість або землю через те, що від нього не отримують прибутку.

Властивість або стан, за якого суб’єкт (територія, організація, установа) не отримує дотацій (цільових грошових видатків з бюджету вищого рівня для покриття дефіциту або фінансування певних потреб).

У фінансово-бюджетній практиці України — статус територіальної громади, місцевого бюджету або регіону, який має власні достатні доходи для фінансування своїх витрат без отримання дотації вирівнювання з державного чи іншого вищого бюджету.

1. Відсутність доріг, наявних шляхів сполучення; важкопрохідна, розбита або зовсім відсутня дорога.

2. Переносно: стан невизначеності, відсутність чіткого плану, напрямку діяльності або розвитку.

3. (як власна назва) Назва села, місцевості, літературного твору тощо.

Властивість за значенням прикметника “бездонний”; надзвичайна, незмірна глибина чогось (наприклад, води, прірви, космосу).

Переносно: надзвичайна глибина, невичерпність, неосяжність внутрішнього змісту, почуттів, думок тощо (наприклад, бездонність душі, погляду, горя).

1. Надзвичайно глибоке місце, величезна глибина; безодня, прірва.

2. (переносно) Неосяжна, невичерпна глибина чогось (почуттів, думок, знань тощо).

3. (у філософії та поетичній мові) Непізнане, таємниче, безмежний простір; небуття, порожнеча.

Бездомішковість — стан, коли людина не має постійного житла, притулку або місця, яке вона може вважати домом, що призводить до життя на вулиці, в неналежних для проживання приміщеннях або в тимчасових притулках.

Бездомішковість — соціальне явище, що характеризується масовим або поширеним відсутністю постійного житла у певної групи населення, часто як наслідок економічних криз, конфліктів, соціальної політики або особистих обставин.

1. Рідкісний вид грибів родини печерицевих (Agaricaceae), що росте на відкритих, безлісих місцях, таких як степи, пасовища або луки; наукова назва — Agaricus campestris var. pratensis, також відомий як печериця польова або печериця лучна.

2. (У літературі та фольклорі) Поетичний або образний синонім для бездомної, самітньої, вільної людини, що не має постійного житла або сім’ї; волоцюга, бурлака.

1. Стан людини, яка не має постійного житла, притулку або змушена жити в умовах, що не відповідають мінімальним соціальним нормам для проживання.

2. Суспільне явище, що характеризується наявністю серед населення осіб, позбавлених власного житла, часто через економічні труднощі, соціальну дезадаптацію, наслідки війни чи стихійних лих.

1. Жінка, яка не має постійного житла, притулку, проживає на вулиці або в неналежних для житла місцях.

2. (переносне значення) Жінка, яка відчуває себе духовно або емоційно неприкаяною, позбавленою внутрішнього дому, опори в житті.