1. Стан людини, яка не має постійного житла, притулку або змушена жити в умовах, що не відповідають мінімальним соціальним нормам для проживання.
2. Суспільне явище, що характеризується наявністю серед населення осіб, позбавлених власного житла, часто через економічні труднощі, соціальну дезадаптацію, наслідки війни чи стихійних лих.