1. Надзвичайно глибоке місце, величезна глибина; безодня, прірва.
2. (переносно) Неосяжна, невичерпна глибина чогось (почуттів, думок, знань тощо).
3. (у філософії та поетичній мові) Непізнане, таємниче, безмежний простір; небуття, порожнеча.
бездоння
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
П’янке бездоння лащиться до ніг. Криваво рветься з нього вороння майбутнього.
— Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |