Словник Української Мови
Буква
1. Глибока, вузька й видовжена западина в земній поверхні, утворена провалом ґрунту, часто з крутими схилами та підземними порожнинами.
2. (у геоморфології) Карстова форма рельєфу — западина або воронка, що виникла внаслідок обвалу покрівлі підземної печери або розмиву гірських порід.
3. (переносне значення) Глибока, безвихідна криза, занепад або стан повного розладу в житті, діяльності чи суспільстві.
Приклад 1:
У лісі є такі провалля, заховані під хрустом та галуззям, — не бачить їх ні звір, ані людина, аж поки не впаде… І ще говорить про хижість, про лукавство, — вже б мовчала! Я бачу, ще не знав натури твеї.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Чула смiх її i голос. Сього ще мало. Нi, сього доволi. Ся жiнка хижа, наче рись. Iще що! Нехай вона до нас у лiс не ходить. А ти хiба вже лiсова цариця, що так рядиш, хто має в лiс ходити, хто нi? У лiсi є такi провалля, захованi пiд хрустом та галуззям, – не бачить їх нi звiр, анi людина, аж поки не впаде… Iще говорить про хижiсть, про лукавство, – вже б мовчала! Я бачу, ще не знав натури твеї. Я, може, i сама її не знала… Так от же слухай: якщо я тут маю тебе питати, хто до мене смiє ходити, а хто нi, то лiпше сам я знов з лiсу заберуся на село. Вже якось там не пропаду мiж людьми. Бо я не став отут сидiти в тебе, як лис у пастцi. Я пасток на тебе не наставляла. Ти прийшов по волi. По волi ж i пiду, як тiльки схочу, нiхто нiчим мене тут не прив’яже! Чи я ж тебе коли в’язати хтiла? Ну, то до чого ж цiла ся балачка? Дов’язав останнього снопа i, не дивлячись на Мавку, пiшов до хати.
— Українка Леся, “Лісова пісня”