Позначка: іменник

Коноплеволокно — це прядивне волокно, одержане зі стебел рослини конопель (Cannabis sativa) шляхом їх механічної обробки (м’яття, тіпання, чесання), яке використовується для виготовлення міцних ниток, шпагату, грубих тканин, канатів та інших виробів.

Коноплебралка — спеціальна сільськогосподарська машина для збирання (зрізування) конопель.

1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.

2. (заст.) Місце, де вирощують коноплі; конопляне поле.

3. (заст.) Той, хто займається вирощуванням конопель або обробкою конопляного волокна.

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “коноплі” — молоді пагони або насіння конопель, що часто асоціюються з традиційною стравою або ласощами.

2. (переносно) Ласкаве звертання до дитини або близької людини, що підкреслює їхню дрібність, милість або ніжність.

3. Власна назва (наприклад, кафе, магазину, бренду), що використовує позитивні конотації слова для створення образу затишку, натуральності або звернення до національних традицій.

Конопачення — процес закладання (конопатіння) щілин між колодами або брусами в дерев’яних зрубах будівель утеплювальним матеріалом (мохом, паклею, вовною тощо) за допомогою спеціального інструменту — конопатки.

1. Жінка, яка займається конопаченням — закладанням паклі, моху або іншого матеріалу в щілі між колодами при будівництві дерев’яних споруд (зрубів, бань тощо) для утеплення.

2. Рідкісне позначення жінки, яка вирощує коноплі або працює на обробці конопель.

1. Робітник, який займається конопаткою — закладанням паклі, мотузок, ганчір’я тощо в щілі між колодами для утеплення дерев’яної будівлі.

2. Інструмент (зазвичай у вигляді металевої лопатки з ручкою), яким виконують конопатні роботи.

1. Невеликий дерев’яний або металевий інструмент у вигляді лопатки або клина, що використовується для конопачення — забивання паклі, моху, вовни тощо в щілі між колодами або брусами при будівництві дерев’яних зрубів.

2. Рідкісна назва для самиці птаха коноплянки (Carduelis cannabina) або іншої дрібної горобцеподібної пташки.

3. У розмовній мові — жартівливе або зневажливе позначення невеликої, незначної за розміром людини, часто дитини.

Кононарх — у Стародавній Греції: командир підрозділу важкої піхоти (гоплітів), що нараховував близько 32–40 воїнів і був частиною фаланги.

Кононарх — у Стародавній Греції: особа, яка фінансувала спорядження та утримання загону найманців (коней та вершників) під час війни.

Конокрадство — злочин, що полягає у викраденні коней (кіней) з метою заволодіння ними або отримання викупу.

Конокрадство — історично поширене явище, особливо в сільській місцевості, де кінь був основним тягловим засобом та цінним майном.