Позначка: іменник

Властивість або стан того, що є бездоганним; повна відсутність вад, недоліків, помилок; ідеальність, досконалість.

Відсутність доказів, підтверджуючих фактів або достовірних джерел; необґрунтованість, неаргументованість.

Відсутність посилань на джерела інформації, літературу тощо (у науковій, дослідницькій роботі).

1. Дуже глибоке місце, прірва, глибінь; величезна глибина.

2. Дуже велика кількість чогось, надмір, сила-силенна.

3. Переносно: щось незбагненне, неосяжне, невичерпне (наприклад, знань, почуттів).

4. У релігійних уявленнях: пекло, підземний світ, місце перебування померлих або темних сил.

1. Стан, коли відсутнє дихання, припинення дихальної функції; відсутність ознак життя, пов’язаних з диханням.

2. Переносно: повна нерухомість, застиглість, відсутність ознак руху чи життя (наприклад, у природі, атмосфері).

Власна назва села в Україні, що входить до складу Бучанського району Київської області.

1. Стан економіки, ринку або системи забезпечення, за якого товари та послуги є доступними у достатній кількості для задоволення попиту, відсутність дефіциту.

2. (У радянській та ранній пост-радянській термінології) Проголошена мета або ідеальна характеристика планового господарства, що передбачає повне задоволення потреб населення в товарах народного споживання (часто вживалося в пропагандистському контексті).

Властивість або стан об’єкта (виробу, матеріалу, процесу), що характеризується повною відсутністю дефектів, вад, недоліків або відхилень від встановлених вимог, норм і стандартів; ідеальна якість.

У системах управління якістю (наприклад, у концепції “Шість сигм”) — цільовий показник, що означає досягнення практично нульового рівня дефектів у виробництві або наданні послуг.

1. Відсутність держави як організованої політичної системи влади на певній території; стан суспільства, в якому не існує державних інституцій.

2. Політична ідеологія або концепція, що заперечує необхідність держави як форми організації суспільства і виступає за її ліквідацію; анархізм.

1. Відсутність обдарування, таланту; нездатність до творчої, продуктивної діяльності.

2. Відсутність здібностей, хисту до чого-небудь; невмілість, безпорадність.

3. Продукт діяльності, створений без таланту; щось дуже низької якості, позбавлене цінності (про твір мистецтва, літератури тощо).

4. Про людину, яка не має таланту, обдарування; бездарна особа.

1. (рідко) Необдарована, безталанна, неталановита людина; той, хто не має здібностей, обдарування.

2. (заст.) Невдаха, невдах; той, хто не вміє щось робити, незграбна людина.