1. (муз.) Властивість ритмічної структури, заснована на синкопі — зміщенні ритмічного акценту з сильної частки такту на слабку або зі слабкої на сильну, що створює ефект несподіваності, динаміки та внутрішньої напруги музичної тканини.
2. (мов.) Властивість фонетичного явища синкопи — випадання одного або кількох звуків (часто голосного) усередині слова, що сприяє його ритмічному стисненню та характерна для певних стилів мовлення або поетичної мови (наприклад, “зроду” замість “з роду”).