Значення
-
Людина, яка схильна до сутяжництва, постійно займається судовими процесами, часто з приводу дріб’язкових справ, або яка любить сперечатися, вступати в суперечки.
-
(переносне значення) Про того, хто надто пильний, прискіпливий, дріб’язковий у чому-небудь.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сутяга, р. сутяги, д. сутязі, з. сутягу, о. сутягою, м. сутязі, к. сутяго
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘сутяга’ походить від праслов’янського *sǫtęg-, утвореного за допомогою префікса *sǫ- (що означає спільність, зв’язок) від основи *tęg- (тягти). Спочатку воно означало людину, яка веде судову справу, тяжбу. Споріднені слова в інших слов’янських мовах: російське ‘сутяга’, білоруське ‘суцяга’, давньоруське ‘сутяжа’, чеське ‘soutěž’ (змагання, конкурс), словацьке ‘súťaž’ (змагання). Таким чином, ‘сутяга’ — це той, хто ‘тягне’ справу, тобто судиться.