сутяжництво

1. Схильність до сутяжних справ, постійне втягування у судові процеси, часто з приводу дрібних, несуттєвих питань або з корисливих мотивів.

2. (заст.) Професійна діяльність сутяги; ведення читання судових справ за дорученням інших осіб (у XIX — на початку XX ст.).

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |