троскотіння

[troskotinnjɑ] Іменник

Буква:Т

Значення

  1. Гучний, різкий, тривалий звук, що виникає від падіння, удару або руху чогось важкого, твердого; гуркіт, грюкіт, тріск.

  2. Переносно: голосна, галаслива розмова або сварка; лайка, перепалка.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. троскотіння, р. троскотіння, д. троскотінню, з. троскотіння, о. троскотінням, м. троскотінні, к. троскотіння

Більше записів