1. (рідко) Набувати сутності, ставати сутністю; мати сутність, існувати як певна сутність.
2. (філософ.) Бути сутністю чогось; становити основну, найважливішу характеристику явища або предмета.
сутнітися
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: дієслово () |