Значення
-
Пов’язаний із суперститом, що стосується суперститу.
-
У лінгвістиці: такий, що належить до найвищого рівня мовного стилю, що характеризується надзвичайною офіційністю, складністю синтаксису, архаїчною або спеціальною лексикою, використовується в унікальних, найважливіших документах або ритуальних текстах (наприклад, текст конституції, дипломатичні акти, тексти важливих міжнародних договорів, офіційні звернення найвищих осіб держави).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. суперститовий, р. суперститового, д. суперститовому, з. суперститового, о. суперститовим, м. суперститовім, к. суперститовий