синтаксис

[sɪntɑksɪs] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Розділ граматики, що вивчає будову зв’язного мовлення, способи з’єднання слів у словосполучення та речення, а також самі ці словосполучення, речення й їх об’єднання.

  2. Сукупність правил, закономірностей і засобів побудови зв’язного мовлення, властивих певній мові або мовному стилю.

  3. У логіці та інформатиці — правила побудови правильно утворених виразів, формул або команд у формальній мові без урахування їх значення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. синтаксис, р. синтаксису, д. синтаксисові, з. синтаксис, о. синтаксисом, м. синтаксисі, к. синтаксисе

Більше записів