суперлативний
[supɛrlɑtɪʋnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
(у граматиці) такий, що виражає найвищий ступінь якості або інтенсивності дії; найвищий за ступенем порівняння (наприклад: найкращий, найшвидший, наймудріший).
-
(переносно) такий, що досягає найвищого ступеня прояву, надзвичайно сильний; найвищий, найвидатніший.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. суперлативний, р. суперлативного, д. суперлативному, з. суперлативного, о. суперлативним, м. суперлативнім