Значення
-
У граматиці: найвищий ступінь порівняння прикметників та прислівників, що виражає найбільшу міру ознаки (найвищий, найкращий, найшвидше).
-
У риториці та стилістиці: надмірне, перебільшене вихваляння кого-небудь або чого-небудь; вислів, що містить таке вихваляння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. суперлатив, р. суперлатива, д. суперлативові, з. суперлатив, о. суперлативом, м. суперлативі, к. суперлативе