1. У філософії (зокрема в структуралізмі) — базовий, фундаментальний рівень структури, що лежить в основі видимих явищ і визначає їхню організацію; основа, підоснова.
2. У техніці та будівництві — нижня, несна частина споруди або конструкції, що є її основою, фундаментом (наприклад, опори мосту, фундамент будівлі).
3. У геології — докембрійський кристалічний фундамент, на якому залягають молодші осадові породи платформ.