Стан або якість субсуверенного утворення, тобто політичної одиниці (наприклад, регіону, автономії), яка володіє певним обмеженим суверенітетом, делегованим або визнаним центральною владою держави, в межах її конституційно-правового поля.
Обмежена, неповна суверенність, що проявляється у наявності окремих атрибутів самостійності (наприклад, у законодавчій, фіскальній, культурній сферах) за відсутності повного набору ознак суверенної держави, таких як незалежна зовнішня політика та збройні сили.