Значення
-
Стан або якість субсуверенного утворення, тобто політичної одиниці (наприклад, регіону, автономії), яка володіє певним обмеженим суверенітетом, делегованим або визнаним центральною владою держави, в межах її конституційно-правового поля.
-
Обмежена, неповна суверенність, що проявляється у наявності окремих атрибутів самостійності (наприклад, у законодавчій, фіскальній, культурній сферах) за відсутності повного набору ознак суверенної держави, таких як незалежна зовнішня політика та збройні сили.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. субсуверенність, р. субсуверенності, д. субсуверенності, з. субсуверенність, о. субсуверенністю, м. субсуверенності, к. субсуверенносте