Значення
-
Зовнішній вплив або внутрішній фактор, що спонукає до діяльності, активізує роботу організму, викликає певну реакцію або служить мотивом для дій.
-
(У фізіології) Будь-який фактор (хімічний, механічний, температурний тощо), що, впливаючи на нервові закінчення (рецептори), викликає збудження в чутливих до нього тканинах або органах.
-
(В економіці) Засіб, заохочення (матеріальне чи моральне), що спрямоване на підвищення зацікавленості в результатах праці, активізацію виробництва тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стимул, р. стимулу, д. стимулові, з. стимул, о. стимулом, м. стимулі, к. стимуле
Походження слова (Етимологія)
Слово «стимул» походить від латинського «stimulus», що означало «загострена паличка для поганяння тварин», а згодом набуло переносного значення «спонукання до дії». В українській мові воно з’явилося через посередництво західноєвропейських мов. У сучасній мові «стимул» — це те, що спонукає людину до активності, поштовх, заохочення.