спонука

[sponukɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Внутрішній поштовх, мотив, причина, що зумовлює чи стимулює певну дію, поведінку або активність; стимул, імпульс.

  2. (у філософії) Поняття, що позначає активний внутрішній чинник діяльності суб’єкта, спрямованої на задоволення потреби; рушійна сила.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. спонука, р. спонуки, д. спонуці, з. спонуку, о. спонукою, м. спонуці, к. спонуко

Більше записів