Словник Української Мови
Буква
1. Сукупність внутрішніх психічних чинників (потреб, інтересів, прагнень, ідеалів), що спонукають людину до певної діяльності, визначають її активність і цілеспрямованість.
2. Процес впливу на людину з метою створення у неї внутрішніх спонукань до дії; стимулювання.
3. У менеджменті: система заходів, спрямованих на створення зацікавленості працівників у результатах своєї праці.
Приклад 1:
Мотивація: негоже, щоб людина з таким прізвищем, відомий літературознавець, племінниця класика української літератури, та ще й з малолітньою дитиною, залишалася без засобів до існування. Це кидає тінь на радянську владу і «ллє воду (о спасенна фразеологія тих часів!)
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Економіка та менеджмент праці__________ 64 Слово « мотивація» французького походження ( le motif ), що означає спонукальну причину, імпульс, привід до вчинку або дії людини, і в контексті дане поняття часто вживають як стимулювання та винагорода. Мотивація виступає у вигляді прагнень, інтересів, цілей, об`єктивним джерелом яких є потреби ( матеріальні і духовні).
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Приклад 3:
Теорія довела, щo мотивація не є простим елементом у ланцюгу причинно- наслідкових зв’язків. Вона зробила основний внесок у розуміння мотивації.
— Котляревський Іван, “Енеїда”