1. Пов’язаний з дослідженням знакових систем та їхньої внутрішньої будови, що поєднує принципи структурного аналізу (вивчення зв’язків між елементами) та семіотики (науки про знаки та знакові системи).
2. Характерний для наукового підходу, що розглядає явища (текст, культуру, мистецтво тощо) як складну систему знаків, де значення породжується відношеннями між елементами цієї структури.