1. Пов’язаний з вивченням або аналізом об’єкта як цілісної системи, що складається з взаємопов’язаних елементів, з акцентом на їхню внутрішню будову (структуру) та принципи функціонування як єдиного цілого.
2. Характерний для підходу, методу чи дослідження, що розглядає явище не ізольовано, а в його сукупних зв’язках і залежностях, з урахуванням ієрархії та організації його складових частин.