п’ятикнижжя

1. Перші п’ять книг Біблії (Буття, Вихід, Левит, Числа, Повторення Закону), що становлять єдиний корпус і є основою юдаїзму; у християнстві — перша частина Старого Заповіту, також відома як Тора або Закон Мойсеїв.

2. Збірка з п’яти літературних, наукових або релігійних творів, об’єднаних спільною темою, автором або призначенням (наприклад, “П’ятикнижжя” Івана Франка).

Приклади вживання

Приклад 1:
37 Книга Левит – частина п’ятикнижжя Мойсея – Старого завіту. БЕСІДА, НАЗВАНА ДВОЄ, ПРО ТЕ, ЩО ЛЕГКО БУТИ БЛАЖЕННИМ Цей діалог посідає особливе місце серед бесід, присвячених питанню про два начала.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |