Значення
-
Представниця релігійного руху старообрядництва (старообрядства), що виник у Московській державі в середині XVII століття як опозиція церковним реформам патріарха Никона; жінка, яка сповідує старі обряди та звичаї православ’я.
-
Жінка, яка дотримується застарілих, консервативних звичаїв, поглядів або способу життя (у переносному значенні).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. старообрядниця, р. старообрядниці, д. старообрядниці, з. старообрядницю, о. старообрядницею, м. старообрядниці, к. старообряднице