старообрядниця

1. Представниця релігійного руху старообрядництва (старообрядства), що виник у Московській державі в середині XVII століття як опозиція церковним реформам патріарха Никона; жінка, яка сповідує старі обряди та звичаї православ’я.

2. Жінка, яка дотримується застарілих, консервативних звичаїв, поглядів або способу життя (у переносному значенні).

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |