старообрядництво

Значення

1. Релігійний рух у православ’ї, що виник у Російській церкві в середині XVII століття як опозиція до реформ патріарха Никона, спрямованих на уніфікацію обрядів та богослужбових книг за грецькими зразками; послідовники цього руху (старообрядці або старовіри) зберігають донизькі старі обряди та традиції.

2. Сукупність релігійних течій, громад та спільнот, які дотримуються ідей старообрядництва та об’єднані спільністю віровчення, обрядів і церковного устрою, що сформувалися внаслідок поділу (розколу) російського православ’я.

Правопис та відмінювання