старецтво

[stɑrɛt͡stʋo] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Власна назва адміністративно-територіальної одиниці в Україні часів Гетьманщини (XVII–XVIII ст.), яка об’єднувала кілька сотень і відповідала полковій території; територія, підпорядкована старшині на чолі з полковником.

  2. (рідко) Стан, звання або обов’язки старця (чернеця-аскета); старчування.

  3. (заст.) Старість, похилий вік.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. старецтво, р. старецтва, д. старецтву, з. старецтво, о. старецтвом, м. старецтві, к. старецтво

Більше записів