старецтво

1. Власна назва адміністративно-територіальної одиниці в Україні часів Гетьманщини (XVII–XVIII ст.), яка об’єднувала кілька сотень і відповідала полковій території; територія, підпорядкована старшині на чолі з полковником.

2. (рідко) Стан, звання або обов’язки старця (чернеця-аскета); старчування.

3. (заст.) Старість, похилий вік.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |