1. (історичне, церковне) Представники або прихильники монохоритизму — течії в християнстві, що виникла в VII столітті в Вірменії та відстоювала вчення про єдину природу (енергію) Христа після Вознесіння, відмінне від монофізитства.
2. (релігійне) Учасники церковного руху, який визнавав лише один хор (місце для співу) у храмі як символ єдності вірувань, на противагу дихоріатам, що визнавали два хори.