Значення
-
Тлумачення із “Словника української мови”* СПУЗ А Р , я , ч., діал. Пастух , в обов’язки якого входить підтримувати вогонь , заготовляти дрова, носити воду . Вдень його [ вогонь ] підтримує ватаг , а вночі спеціальний хлопець , якого так і називають спузар , бо він , маючи діло з вогнем , вічно вимазаний у спузі , а вмиватися не має коли (Хотк., Довбуш, 1965, 100); Лишились тільки ватаг зі спузарем . Вони мусять чекати , аж згасне вогонь ( Коцюб ., II, 1955, 331).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. спузар, р. спузар, д. спузар, з. спузар, о. спузар, м. спузар, к. спузар