1. Проявляти опір, протидію комусь, чомусь; не підкорятися, чинити спротив.
2. (переносно) Виявляти стійкість, не піддаватися дії чогось (наприклад, хвороби, пошкодженню).
спротивітися
Буква
Приклади вживання
Error: no such table: sentences
Частина мови: дієслово () |