Значення
-
Український народний духовий музичний інструмент, різновид поздовжньої флейти з отворами для пальців, що традиційно виготовляється з дерева (верби, бузини, ліщини тощо).
-
Назва деяких видів старовинних духових музичних інструментів, що вживається в історичному контексті.
-
Переносно: символ української народної музичної культури, української пісні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сопілка, р. сопілки, д. сопілці, з. сопілку, о. сопілкою, м. сопілці, к. сопілко
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘сопілка’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного зі звуконаслідуванням дії ‘сопіти’ (дути, видавати свистячий звук). Це музичний інструмент, який видає мелодійні звуки при вдуванні повітря. Етимологічно споріднене з дієсловом ‘сопти’ та іншими словами, що описують звуки, які утворюються при проходженні повітря через отвір.