соборований
[soboroʋɑnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який отримав таїнство соборування (єлеопомазання) у християнській церкві, зокрема в православ’ї та католицизмі; помазаний святим єлеєм під час особливого богослужіння для зцілення душевних і тілесних недуг.
-
Який стосується таїнства соборування або його здійснення; пов’язаний із обрядом соборування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. соборований, р. соборованого, д. соборованому, з. соборованого, о. соборованим, м. соборованім